«Я слыхал, что цветы ставили в вазы с давних времён. Цветами восхищались только за их внешнюю красоту, без осознания их естественной сути... По традиции мы используем ветки и цветы для создания идеального образа внутренней красоты растений, образа, основанного на естественной форме цветов и деревьев, растущих в полях, лесах, у прудов. Именно так и следует относиться к цветам...» (Сэнкэй, основатель Школы Икэнобо, 1462 г.)

Икэбана (в переводе с японского - живые цветы) - уникальное явление японской культуры. Хотя на становление этого искусства оказали влияние и традиции других народов, оно сформировалось именно в Японии и олицетворяет самобытное японское мировосприятие. История Икэбаны как художественного направления насчитывает всего 545 лет, однако корнями она уходит в седую глубину столетий.

Истоками Икэбаны можно считать древние ритуалы национальной японской религии синто, в которых часто использовали священные растения как подношения божествам. А с приходом буддизма (VI в.) была заимствована традиция украшать алтари Будды композициями из цветов. Однако в Японии в начале VI в. каждый элемент композиции приобрёл особенное сакральное значение - это была своеобразная мандала в цветах. В монастырях на протяжении многих столетий развивали и лелеяли это тайное искусство, передавая его секреты от учителя к ученику.

В середине XV в. искусство аранжировки цветов вышло за рамки храмов, став популярным среди аристократии и военного слоя - самураев. Толчком к этому стало событие, произошедшее в 1462 г. Настоятель храма Роккакудо в Киото Икэнобо Сэнкэй создал для публичного показа большую ассиметричную композицию в стиле рикка в золотой вазе. Его композиция символизировала мифическую буддистскую гору Сумэру - центр Вселенной. Это произведение поразило всю столицу - и именно с этого события начинается отсчёт истории школы Икэнобо и искусства Икэбана (как художественного направления) в целом.

Зараз школа Икэнобо справедливо вважається найстаришою та найавторитетнишою серед майже 3000 шкил Икэбани, переважна бильшисть з яких виникла писля Другої свитової вийни.

 Назва школи Икэнобо походить вид келиї ченцив, що знаходилася в храми Роккакудо в Киото. Цей храм побудовав принц Сьотоку на честь бодгисатви Ньоїрин Канон. Поряд зи ставком (ике), в якому купався принц Сьотоку, побудували маленьку келию (бо), де жили буддистськи ченци. Вид цього и походить назва школи - Икэнобо - «келия биля ставка». В Роккакудо 45 поколинь ченцив один за одним носили им'я Икэнобо, очолюючи однойменну школу. Складаючи прекрасни твори, навчаючи свого искусства инших, вони заклали початок Икэбани и в безперервний традициї донесли це искусство до наших днив.

За пивтисячолитню историю в школи Икэнобо були не тильки збережени стари традицийни форми, але на їхний основи були створени й нови.

Зараз в школи Икэнобо є три основни композицийни форми, яки демонструють на виставках.

Дви форми - класични, що вимагають досить читкого дотримання пропорций елементив та їхнього визначенного взаєморозташування: пишна урочиста рикка - «квити, що стоять», яка символизує гирський краєвид, та скромна струнка сьока - «живи квити», що демонструє вишукану природнисть рослин.Третя форма, створена в ХХ ст., - це яскрава, часом химерна дзиюка - «вильни квити», яка дає повну волю фантазиї.

Основни класични форми мають багато пидформ, що виникли упродовж столить и зараз розвиваються дали. Так, нинишний 45-й голова школи Икэнобо - Сен'ей Икэнобо - в другий половини ХХ ст. створив нови пидформи сьоки та рикки - симпутай - «нове вияння».

 «Ми робимо композициї з квитив, а не просто «ставимо» їх. Це означає виявляти притаманну квитам красу, и одночасно виявляти красу своєї власної души. Икэбана - це наши пошуки идеальної краси.»

Икэнобо Сен'ей, 45-й голова школи Икэнобо

Але починають навчання искусства Икэбани з двох форм, що видносять до класичних через достатньо сувору регламентацию пропорций композиций та форм ваз: морибану - «квити на тарили» та нагеїре - «вкинути в вазу квити». Ци форми доволи прости, але в них читко виражени важливи принципи схидної философиї. По-перше, це принцип Триєдности свиту - адже три основни елемента композициї символизують Небо, Землю и Людину. По-друге, це гармония миж двома першопочатками инь (темне, жиноче) та ян (свитле, чоловиче).
У наш час Икэбану вивчають не тильки в Япониї, а и за її межами. У багатьох країнах свиту иснують филиї японських шкил Икэбани. В країнах СНД також працює Филия институту Икэбани Икэнобо. Її очолює професор Ямада Мидори

Ямада Мидори все своє життя виддала Икэбани - ще в дитинстви почав вивчати це искусство, вона вже биля пивстолиття професийно займається ним. Довгий час вона викладала Икэбану в Япониї: спочатку в ридному мисти Камакури, а потим в Токио, в институти Икэбани Икэнобо. 1991 року Ямада Мидори приїхала до Росиї та организувала в Москви свою школу, яка в 1996 р. отримала официйний статус Филиї институту Икэбани Икэнобо в країнах СНД. Зараз филия має свої виддилення як в Росиї, так и за її межами - в України, Молдови, Казахстани.

Професор Ямада Мидори - уникальна людина. Вона майстерно володиє багатьма традицийними искусствами, а в п'яти з них є професором: в Икэбани, чайний церемониї, калиграфиї, гри на музичном инструменти кото, искусстви складання ароматив. Крим того вона має другий дан в бойовому искусстви володиння нагинатою (жиноча зброя).

З 1994 р. Ямада Мидори щороку приїздить до Києва з демонстрациями Икэбани. За її активного сприяння в 1999 р. було организовано Київське виддилення Филиї институту Икэбани Икэнобо - спочатку як курси Икэбани при Посольстви Япониї в України. Зараз ци курси працюють в Українсько-Японському центри КПи.

Викладання на цих курсах проводила професор Икэбани Анжела Лобастова, одна з найкращих учениць пани Ямади. Про майстернисть Анжели говорить той факт, що 2002 р. її першу з иноземцив запросили до Япониї на професорський конкурс (до того часу упродовж 300 рокив подибни конкурси проводилися виключно серед японцив). Тоди в конкурси брали участь биля 130 японських професорив Икэбани, и Анжела увийшла в двадцятку призерив, отримавши приз «Молоди надиї».

 Професор Анжела Лобастова постийно живе та викладає Икэбану в Молдови. До 2005 року вона регулярно приїздила до Києва, проводячи заняття у Київському виддиленни. На жаль, зараз, коли заняття для новичкив можуть проводити київськи дипломовани викладачи, пидготовлени нею, її приїзди стали ридшими: килька разив на рик вона проводить майстер-класи. Також один-два рази на рик до Києва приїздить професор Ямада Мидори, щоби провести демонстрациї Икэбани та виставки, перевирити ривень викладання в цьому виддиленни Филиї.

«Вивчення искусства створення композиций з квитив - найкращий спосиб розкрити найдивовижниши грани наший души»

 Сен'ей Икэнобо, 45-й голова школи Икэнобо

Икэбана привертає увагу українцив як частина загадкової культури Япониї, як можливисть доторкнутися до давних традиций Сходу. Вивчаючи Икэбану, людина вчиться бачити красу в простоти та природности, вчиться терпинню, поважному ставленню не тильки до инших людей, а й до рослин, до природи. Композициї майстрив Икэбани дуже витончени, навить скромни, але мають внутришню силу, яка проявляється не в килькости яскравих квитив, а в гармониї форм и кольорив, де композиция являє одне циле, але видно красу кожної квитки.

Олена Капранова, викладач Икэбани, 2007 р.